10 червня 1926 року українська громада Стрия, вшановуючи 10-ті роковини смерті Каменяра, висадила знаменитий карпатський дуб на подвір’ї Української (Руської) бурси. Сьогодні ця територія належить нашому училищу. Саме це дерево зараз відоме як «Дуб Івана Франка» і має статус ботанічної пам’ятки природи місцевого значення. За спогадами для посадки було обрано молодий дуб, привезений із Карпат, щоб підкреслити силу, довговічність і незламність духу Івана Франка. У Львові аналогічну акцію організувало товариство «Сокіл-Батько», і вона відбулася також 10 червня 1926 року.
Саме тому стрийський дуб був не просто деревом, а своєрідним живим пам’ятником, коли встановлення монументів українським діячам було фінансово складним і політично обмеженим.
Руська бурса була одним із центрів українського громадського життя Стрия, тут навчалася молодь, проводилися культурно-просвітницькі заходи, тому посадка дуба саме на її подвір’ї мала виховне значення: кожне покоління учнів мало бачити живий символ пам’яті про Каменяра
Іронія історії полягає в тому, що більшість пам’ятних промов 1926 року давно забуті, а дуб, який тоді вкопали в землю, і досі продовжує розповідати про той день краще за будь-який архівний документ.
На відміну події 100 річної давності, на подвір’ї колишньої “Руської бурси” зібралася не просто громада, а представники влади, зокрема голова Стрийської районної ради Михайло Лучечко, перший заступник Стрийського міського голови Микола Дмитришин, Моршинський міський голова Руслан Ільницький. Розпочалося віче з благословення отця Степана Кузишина. А студенти та педагоги ДНЗ “ВПУ-34 м.Стрий” стали не тільки слухачами, але й основними дійовими особами, які декламували поезію та співали пісень на слова Великого Каменяра. Особливою гостею академії стала Олеся Франко, правнучка брата Івана Яковича, котра поділилася спогадами та зачитала власні поетичні рядки.
Директор училища Олег Кизима висловив подяку усім шановним гостям, вручивши пам’ятний документ пані Франко.
Згадуючи Івана Яковича підкреслили Його багатогранність від ліричної “Ой ти дівчино, з горіха зерня”, у виконанні художнього керівника училища Івана Телечкуна до революційної Не пора, не пора…”, що пролунала на завершення дійства у виконанні ансамблю працівників училища.
