22 січня 1919 року на велелюдному Софійському майдані в стольному Києві пролунало : “ОДНИНІ ВОЄДИНО ЗЛИВАЮТЬСЯ СТОЛІТТЯМ ОДІРВАНІ ОДНА ВІД ОДНОІ ЧАСТИНИ ЄДИНОЇ УКРАІНИ — ЗАХІДНО-УКРАІНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА / ГАЛИЧИНА, БУКОВИНА, І УГОРСЬКА УКРАІНА / І НАДДНІПРЯНСЬКА ВЕЛИКА УКРАІНА.
ЗДІЙСНИЛИСЬ ВІКОВІЧНІ МРІІ, ЯКИМИ ЖИЛИ І ЗА ЯКІ УМІРАЛИ КРАЩІ СИНИ УКРАІНИ.
ОДНИНІ Є ЄДИНА НЕЗАЛЕЖНА УКРАІНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА.” Такими словами звернувся директор училища Олег Кизима до присутніх на урочистостях з нагоди 106-ої річниці проголошення Акту Злуки. А почалося дійство з виконання нашого славня “Ще не вмерла України ні слава ні воля”, хвилиною мовчання вшанували усіх хто поклав на вівтар незалежності найдорожче, особливо за тих лицарів-випускників, в пам’ять про яких посаджені магнолії біля стін училища. Українська пісня, у виконанні народного ансамблю художньої самодіяльності під керівництвом Івана Телечкуна, як символ незламності нашого народу, лунала навкруги. А кульмінацією урочистостей став вже традиційний Живий Ланцюг Злуки навколо 99-ти літнього Дуба Івана Франка, з жовто-блакитними стягами, як символ національного єднання. УКРАЇНА Є, УКРАЇНА БУДЕ! Ми переможемо! І тричі Слава героям пролунало на дворі!
